кират

КИ́РА́Т, а, ч., заст. Устаткування для перенесення тяглової сили коней або волів до обертальних частин молотарки, січкарні тощо; кінний привод.

Роблять людиська, як ті коні в кираті, довбають святу земленьку (Фр., IV, 1950, 7);

Мав [Чумак] згодом свою молотарку з киратом і молотив нею людям по всіх сусідніх селах (Кучер, Прощай.., 1957, 307).

Значення в інших словниках

1. кират — Ки́рат: — кінна молотарка [9;IV] — Кират (польсь. kierat, нім. Kehrrad) є тільки кінським приводом, а не «кінною молотаркою», як сказано в поясненні (531). [MО,IV] — кират (250)<�пол. kierat — кінний привід; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. кират — ки́ра́т іменник чоловічого роду пристрій для перенесення тяглової сили коней або волів до обертальних частин молотарки, січкарні тощо; кінний привод арх.  Орфографічний словник української мови
3. кират — КИ́РА́Т, а, ч., заст. Пристрій, за допомогою якого кінь або віл, рухаючись по колу, приводить у дію обертальні частини молотарки, січкарні й т. ін.; кінний привід. Роблять людиська, як ті коні в кираті, довбають святу земленьку (І.  Словник української мови у 20 томах