кирея
КИРЕ́Я, ї, ж., заст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк (у 1 знач.).
А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Шевч., І, 1963, 121);
Довга на йому кирея, під киреєю — жупан синій (Вас., II, 1959,144);
Кирея й чудове вбрання [Меланки] заляпані болотом, подерті, руки подряпані в кров (Коч., П’єси, 1951, 239).
Словник української мови (СУМ-11)