кладій

КЛАДІ́Й, я́, ч. Той, хто складає снопи, сіно, солому тощо в скирти.

Кладієві найважче, бо той скидав снопи, той пхав, а я один (Сл. Гр.);

Довгими вилами подають буру конюшину з гарби на верх кладіям (Рад. Укр., 19.VІІ 1961, 2).

Значення в інших словниках

1. кладій — кладі́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кладій — КЛАДІ́Й, я́, ч. Той, хто складає снопи, сіно, солому і т. ін. у скирти. Кладієві найважче, бо той скидав снопи, той пхав, а я один (Сл. Б. Грінченка); Гомоніли нишком та тишком проміж себе подавальники та кладії, що складали солому в ожеред (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. кладій — Кладій, -дія м. = кладільник. Кладієві найважче, бо той скидав снопи, той пхав, а я один. Канев. у.  Словник української мови Грінченка