кладій
КЛАДІ́Й, я́, ч.
Той, хто складає снопи, сіно, солому і т. ін. у скирти.
Кладієві найважче, бо той скидав снопи, той пхав, а я один (Сл. Б. Грінченка);
Гомоніли нишком та тишком проміж себе подавальники та кладії, що складали солому в ожеред (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)