кладочка
КЛА́ДОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до кла́дка¹.
Не піду я на кладочку, Бо кладочка гнеться... (з народної пісні);
Дарка стоїть на вузесенькій кладочці над цією розбурханою рікою непевна, перелякана, обманена і думає, думає... (Ірина Вільде);
Марійка невеличка все стоїть на бережку: страшно йти на той бік річки через кладочку хитку (Н. Забіла);
Того вечора матінка веліла нам із братиком перетягти кладочку мотузкою і ледь-ледь підпиляти поруччя (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)