1. Словник української мови у 20 томах

кладочка

КЛА́ДОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до кла́дка¹.

Не піду я на кладочку, Бо кладочка гнеться... (з народної пісні);

Дарка стоїть на вузесенькій кладочці над цією розбурханою рікою непевна, перелякана, обманена і думає, думає... (Ірина Вільде);

Марійка невеличка все стоїть на бережку: страшно йти на той бік річки через кладочку хитку (Н. Забіла);

Того вечора матінка веліла нам із братиком перетягти кладочку мотузкою і ледь-ледь підпиляти поруччя (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кладочка — кла́дочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кла́дочки Орфографічний словник української мови
  2. кладочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до кладка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кладочка — КЛА́ДОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кла́дка 1. Не піду я на кладочку, Бо кладочка гнеться… (Укр.. лір. пісні, 1958, 197); Марійка невеличка все стоїть на бережку: страшно йти на той бік річки через кладочку хитку (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 70). Словник української мови в 11 томах
  4. кладочка — Кла́дочка, -ки ж. ум. отъ кладка. Словник української мови Грінченка