клепач
КЛЕПА́Ч, а́, ч., діал.
1. Клепальник.
Всі знають — за клепача на буряках він (Горд., Діти.., 1937, 48).
2. Молоток (у 1 знач.).
Хоче він бачити, хто ото співає, Взяв долото, клепач і пролупує стіну (Калин, Закарп. казки, 1955, 13).
Словник української мови (СУМ-11)