клепач
КЛЕПА́Ч, а́, ч., діал.
1. Клепальник (у 1 знач.).
Всі знають – за клепача на буряках він (К. Гордієнко).
2. Молоток (у 1 знач.).
Весь час у лабіринтах підземних коридорів гриміли кайла й клепачі, блимали кволі вогники ламп, а глибше в коридорах снували присмерки, темнота й холод ночі (С. Скляренко);
Хоче він бачити, хто ото співає, Взяв долото, клепач і пролупує стіну (А. Калин);
Заторохтіло дерев'яними клепачами по грабовій дошці з високої церковної вежі, озвався хриплий велетенський деркач (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)