клеїти
КЛЕ́ЇТИ, кле́ю, кле́їш, недок., перех.
1. Виготовляти що-небудь, з’єднуючи окремі частини чогось за допомогою клею, клейстеру.
— Ти зможеш плести корзини з лози.. або клеїти коробочки для аптеки… (Ю. Янов., II, 1954, 80);
От Андрійко-Неумійко Клеїть змія малюкам (Бойко, Ростіть.., 1959, 104);
*Образно. Не клеїв сон панських повік (Фр., II, 1950, 105).
2. на що, на чому, розм. Те саме, що накле́ювати.
Феліксу спало на думку, як в одній кінокартині революціонери клеїли ночами відозви на стіні (Ю. Янов., II, 1954, 42);
Якийсь лисий чоловік.. клеїв на дошці списки студентів, зачислених до університету (Тют., Вир, 1960, 58).
Словник української мови (СУМ-11)