клеїти
КЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, недок.
1. що. Виготовляти що-небудь, з'єднуючи окремі частини за допомогою клею, клейстеру.
– Ти зможеш плести корзини з лози .. або клеїти коробочки для аптеки... (Ю. Яновський);
От Андрійко-Неумійко Клеїть змія малюкам (Г. Бойко);
Носить [ластівка] із берега тугі клубочки грязюки, і не простої грязюки, а добре змішаної з трав'яними корінцями, з волокном; принесе в хлівець і спритно клеїть, дзьобом примазує ті віхті до сволока (В. Близнець);
Цілісінький вечір з утіхою щось клеїла, фарбувала, вирізала, зшивала і т. ін. (І. Жиленко);
Знайшла роботу, яка харчувала сім'ю до цього часу, – клеїла конверти за копійки (Люко Дашвар);
* Образно. Не клеїв сон панських повік (І. Франко).
2. що, на що, на чому, розм. Те саме, що накле́ювати.
Феліксу спало на думку, як в одній кінокартині революціонери клеїли ночами відозви на стіні (Ю. Яновський);
Якийсь лисий чоловік .. клеїв на дошці списки студентів, зачислених до університету (Григорій Тютюнник);
Думали шпалери клеїти, пiдлогу перефарбувати... Кат його зна, коли виберуться? (В. Яворівський);
Учителька пояснила учням, як правильно клеїти поштові марки на конверти (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)