клеїтися
КЛЕ́ЇТИСЯ, кле́юся, кле́їшся, недок.
1. тільки 3 ос. Прилипати до чого-небудь; приклеюватися.
Я побачив на шибці кілька тремтливих крапель, що клеїлися до скла і боролись із вітром (Валерій Шевчук);
* Образно. Звички прилипали до Вахраха, клеїлися міцно й надовго (О. Копиленко);
// Піддаватися клеєнню.
Бамбукові шпалери недорогі, легко клеяться, якщо це необхідно, їх легко замінити через пару років (з газ.).
2. перен, розм. Настирливо залицятися.
Сказав, що йому треба на роботу, а ввечері буде продовження, інакше все розкаже матері, причому обіцяв наголосити – дівчина сама до нього клеїлася (А. Кокотюха);
– А про те, як Бурдик до неї клеївся, вона їй не казала? (В. Діброва);
В мене завжди виникає враження, що котрась із них [жінок] обов'язково буде до мене клеїтися (А. Дністровий).
3. тільки 3 ос., перев. із запереч. не, перен., розм. Здійснюватися успішно, злагоджено; вихо́дити.
Робота, що завжди горіла у Васькових руках, того дня не клеїлася (Б. Антоненко-Давидович);
Це заняття йому подобалося. Вiльний, сам собi хазяїн, робота клеїться, а там пiдуть i добрi грошi (М. Циба);
Не все виходило, як треба. Не все клеїлося (В. Нестайко);
Побачивши, що справа клеїться і знаючи, що не він задаватиме тон цієї розмови, вийняв з шухляди аркуш паперу і .. почав креслити на ньому фігури (В. Хрущак);
Розмова з таксистом не клеїться (С. Андрухович).
4. Пас. до кле́їти.
У кімнаті Якова, і братовій також, не висіли постери, не клеїлись моделі літаків, і стіл не був заляпаний фарбами... (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)