клигати
КЛИ́ГАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко.
Важко, повільно йти.
Стара бабуся ледве клигала, копаючись у своєму городі (М. Чабанівський);
Разом з усіма, затиснувши зуби, клигав [Сеспель] засніженими вулицями за місто (Ю. Збанацький);
Пораненого намагалися звести з землі, беручи попід пахви, а він клигав на одній нозі (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)