клигати
КЛИ́ГАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко. Важко, повільно йти.
Стара бабуся ледве клигала, копаючись у своєму городі (Чаб., Катюша, 1960, 40);
Разом з усіма, затиснувши зуби, клигав [Сеспель] засніженими вулицями за місто (Збан., Сеспель, 1961, 231).
Словник української мови (СУМ-11)