клик
КЛИК¹, у, ч., поет. Поклик, клич.
Троянство, знаєш, все голодне Сипнуло ристю на той клик (Котл., І, 1952, 167);
Де старшина, де клейноди? Нащо клик войовничий стих? Чом не плине по майдану Лава лицарів твоїх? (Щог., Поезії, 1958, 203);
*Образно. Всюди чую любий глос, Клик життя могучий… Весно, вітре, люблю вас, Гори, ріки, тучі! (Фр., X, 1954, 19);
// Крик деяких птахів.
А даль шуміла. Лебеді над Доном Ячали кликом довгим і чудним (Бажан, Роки, 1957, 227).
КЛИК², а́, ч., діал. Ікло.
Послухав дурний Кабан. Як запоров кликами, зараз розпоров собі груди (Фр., IV, 1950, 59).
Словник української мови (СУМ-11)