клопотання
КЛОПОТА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. клопота́ти й клопота́тися 1 — 3.
— В неї на виду, на очах не щире клопотання, не щире жалкування, а якесь роблене (Н.-Лев., IV, 1956, 237);
Ніякі клопотання про Юрчика не врятували його (Сміл., Сашко, 1954, 176);
Завдяки клопотанню видатного вченого Я. П. Семенова-Тян-Шанського Потанін, нарешті, дістав повне помилування (Видатні вітч. географи.., 1954, 94).
За клопота́нням кого, чого — завдяки чиїмсь проханням, старанням.
Згадав [Павло], що в нього дома є теличка, яку йому дали в премію за клопотанням Дороша (Тют., Вир, 1964, 209).
2. Писана заява, прохання про що-небудь, яке подають до офіційної установи.
Словник української мови (СУМ-11)