клубочок
КЛУБО́ЧОК, чка, ч.
1. Зменш.-пестл. до клубо́к.
Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає та так гарно простягає лапку до клубочка з ниткою (Коцюб., І, 1955, 439);
Потова залоза являє собою клубочок, закладений у нижній частині дерми або в підшкірній клітковині (Як запоб. заразн. хвор.., 1947, 12);
Рілля зверху вже підсихає, легкий клубочок пилюки схоплюється за Вутаньчиною скоропашкою (Гончар, II, 1959, 221);
Згори клубочком скотився чоловік (Тют., Вир, 1964, 315);
*Образно. Я слухаю її оповідання, А вже мені все дужче, все ясніше Вчувається бабусин давній голос. Що на клубочок пам’яті моєї, Дитячої, зимовими ночами Намотував химерні небилиці… (Вирган, В розп. літа, 1959, 102);
*У порівн. Іде мати на город або до сусіди,— і Оксана за нею, як клубочок, котиться (Вовчок, І, 1955, 85).
◊ Згорта́тися (згорну́тися, скру́чуватися, скрути́тися і т. ін.) в клубо́чок (клубо́чком) — те саме, що Звива́тися (зви́тися, скру́чуватися, скрути́тися і т. ін.) в клубо́к (клубко́м) ( див. клубо́к).
Хлопчик дійшов до фронту. Все тяжче ставало йти.. Він копав картоплю на залишених городах, ..спав, скрутившися клубочком (Ю. Янов., II, 1954, 12);
Наша кішка в ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 18);
Ни́точка дово́дить (доведе́ і т. ін.) до клубо́чка; По ни́точці йти (дійти́ і т. ін.) до клубо́чка — те саме, що Ни́тка дово́дить (доведе́ і т. ін.) до клубка́ ( див. клубо́к).
Тут усе явиться, усе відкриється, по ниточці, як там кажуть, дійде і до клубочка (Кв.-Осн., II, 1956, 395).
2. Поєднання окремих насінин в одне ціле, що має кулясту форму.
Звичайне бурякове насіння — це клубочки, в яких міститься по 2-3 і більше насінини (Колг. Укр., 3, 1953, 16).
Словник української мови (СУМ-11)