князівна

КНЯЗІ́ВНА, и, ж., іст. Незаміжня дочка князя (у 1, 2 знач.).

— Може, де вгляджу або напитаю таку царівну або князівну, яка мені привиджується у сні (Н.-Лев., IV, 1956, 19);

Князівна та закохалася в козака. А князь того не знав, бо якби знав, то і в темницю дочку завдав би… (Гр., II, 1963, 375);

Були це: графиня Гагаріна — старша [черниця], і князівна Долгорукова — молодша (Смолич, Мир.., 1958, 112).

Значення в інших словниках

1. князівна — князі́вна іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. князівна — -и, ж., іст. Незаміжня дочка князя (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. князівна — КНЯЗІ́ВНА, и, ж., іст. Незаміжня дочка князя (у 1, 2 знач.). – Може, де вгляджу або напитаю таку царівну або князівну, яка мені привиджується у сні (І. Нечуй-Левицький); Князівна та закохалася в козака.  Словник української мови у 20 томах
4. князівна — КНЯЗІ́ВНА (дочка князя), КНЯЖНА́. З поваги до князівни весь похід зупинився (П. Загребельний); Отам мені і розказала Стара черниця новину. Що в монастир до їх зайшла Княжна якась із-за Дніпра Позаторік (Т. Шевченко).  Словник синонімів української мови
5. князівна — Князівна, -ни ж. Княжна. Кирило, вбивши змія, визволив князівну і оддав князю. ЗОЮР. II. 30. Чи воно яка князівна, чи королівна? Рудч. Ск. II. 46.  Словник української мови Грінченка