коб

КОБ, КОБИ́, діал.

1. спол. Якби, коли б ( див. коли² 2).

Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, Я ж би тую Україну кругом облітала (Чуб., V, 1874, 5);

Ой, пішла б я на музики, Коб дав батько п’ятака (Барв., Опов.., 1902, 445);

— Коб знав, що за гості, знав би, як частувати (Коз., Зол. грамота, 1939, 78).

2. спол. Аби (у 1 знач.), тільки б.

Коби зуби, то хліб буде (Сл. Гр.);

За роботою діло не стало, коби здоров’я, а воно в останні дні взяло та й схибило трохи (Л. Укр., V, 1956, 423).

3. у знач. част. Коли б ( див. коли́¹ 4), хоч би.

[Килина:] Коб ярмарок хутчій — куплю начиння (Л. Укр., III, 1952, 234);

Коб швидше вже той Новий рік наставав! (Вишня, II, 1956, 37).

Значення в інших словниках

1. коб — Коли б [VI] Коб, ко́бель: — корзина, кошель [9]  Словник з творів Івана Франка
2. коб — коб сполучник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
3. коб — коби, діал. 1》 спол. Якби, коли б (див. коли II 2)). 2》 спол. Аби (у 1 знач.), тільки б. 3》 у знач. част. Коли б (див. коли I 4)), хоч би.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коб — КОБ¹, КОБИ́, спол., діал. 1. Якби, коли б (див. коли́² 2). Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, Я ж би тую Україну кругом облітала (П. Чубинський); Славко не мав відваги сам іти до Варвари.  Словник української мови у 20 томах
5. коб — Коб, коби́, сп.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. коб — Коб и коби́ сз. 1) Если-бы, когда-бы. Коб хліб та одежа, то їв би лежа. Ном. Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5. 2) Какъ. Сухий марець, мокрий май, — буде жито коби гай. Ном. № 446. 3) Какъ-бы.  Словник української мови Грінченка