коб
КОБ, КОБИ́, діал.
1. спол. Якби, коли б ( див. коли² 2).
Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, Я ж би тую Україну кругом облітала (Чуб., V, 1874, 5);
Ой, пішла б я на музики, Коб дав батько п’ятака (Барв., Опов.., 1902, 445);
— Коб знав, що за гості, знав би, як частувати (Коз., Зол. грамота, 1939, 78).
2. спол. Аби (у 1 знач.), тільки б.
Коби зуби, то хліб буде (Сл. Гр.);
За роботою діло не стало, коби здоров’я, а воно в останні дні взяло та й схибило трохи (Л. Укр., V, 1956, 423).
3. у знач. част. Коли б ( див. коли́¹ 4), хоч би.
[Килина:] Коб ярмарок хутчій — куплю начиння (Л. Укр., III, 1952, 234);
Коб швидше вже той Новий рік наставав! (Вишня, II, 1956, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коб — Коли б [VI] Коб, ко́бель: — корзина, кошель [9] Словник з творів Івана Франка
- коб — коб сполучник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- коб — коби, діал. 1》 спол. Якби, коли б (див. коли II 2)). 2》 спол. Аби (у 1 знач.), тільки б. 3》 у знач. част. Коли б (див. коли I 4)), хоч би. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коб — КОБ¹, КОБИ́, спол., діал. 1. Якби, коли б (див. коли́² 2). Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, Я ж би тую Україну кругом облітала (П. Чубинський); Славко не мав відваги сам іти до Варвари. Словник української мови у 20 томах
- коб — Коб, коби́, сп. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коб — Коб и коби́ сз. 1) Если-бы, когда-бы. Коб хліб та одежа, то їв би лежа. Ном. Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5. 2) Какъ. Сухий марець, мокрий май, — буде жито коби гай. Ном. № 446. 3) Какъ-бы. Словник української мови Грінченка