ковбаска
КОВБА́СКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ковбаса́.
Літаючи по дворах. Гава Шматочок ковбаски добула (Гл., Вибр., 1951, 90);
Приятель на мить спинився, зиркнув на жінку, що доїдала ковбаски (Досв., Вибр., 1959, 396);
*У порівн. Збоку лежала скручена ковбасками дідизна (Грим., Незакінч. роман, 1962, 192).
Словник української мови (СУМ-11)