ковил
КОВИ́Л, у, ч., діал. Ковила.
Повік не забудемо світлих могил! Дорогу до них не покриє ковил! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 132).
Словник української мови (СУМ-11)КОВИ́Л, у, ч., діал. Ковила.
Повік не забудемо світлих могил! Дорогу до них не покриє ковил! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 132).
Словник української мови (СУМ-11)