1. Словник української мови в 11 томах

ковил

КОВИ́Л, у, ч., діал. Ковила.

Повік не забудемо світлих могил! Дорогу до них не покриє ковил! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковил — кови́л іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. ковил — -у, ч., діал. Ковила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковил — КОВИ́Л, у́, ч., діал. Ковила. Дзеркальна річка потьмарилася й узялася крутою зибінню, а ковил припав до землі.., і здавалося, що його сиве волосся розчісує невидимий гребінець (З. Тулуб); Іще туман стоїть над полем, Шумить ковил на вітерці (Я. Словник української мови у 20 томах
  4. ковил — КОВИЛА́ (трав'яниста степова рослина з вузькими листками), КОВИ́Л діал., КІ́ЙЛО діал.; ТИ́РСА (волосиста). Вперше відкривається тут Марисі флора степова, натрапиш тут навіть на кущик тирси-ковили, що про неї раніше Марися тільки читала (О. Словник синонімів української мови