кода
КО́ДА, и, ж.
1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення.
Своєю конструкцією увертюра до «Чорноморців» нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (Укр. клас. опера, 1957, 170).
2. літ. Додатковий вірш, що перевищує встановлену нормами кількість рядків сонета (більше 14 рядків). рондо (більше 13) тощо.
Словник української мови (СУМ-11)