кода

ко́да

• кода

(італ. coda — додаток, закінчення, від лат. cauda — хвіст)

у віршуванні:

1) Додатковий рядок (або рядки) понад канонічну кількість у твердих строфічних формах, напр., понад 14 у сонеті, понад 8 у тріолеті.

2) Заключна частина складної строфи, напр., два останні рядки онєгінської строфи, октави. К. в цьому розумінні іноді має іншу кількість стоп. Якщо це двовірш, то для нього характерне парне римування, чоловіча рима або й графічна відбивка від осн. частини. За змістом К. здебільшого — підсумок авторських роздумів, афоризм, пуант. Завдяки смисловій значимості й особливій інтонаційній виразності, К. виокремлюється і в астрофічних віршових побудовах, як напр., останній, п'ятий, рядок у вірші Є. Плужника:

Суди мене судом твоїм суворим,

Сучаснику! — Нащадки безсторонні

Простять мені і помилки, й вагання,

І пізній сум, і радість передчасну, -

Їм промовлятиме моя спокійна щирість.

3) У музиці — заключний розділ, що завершує твір, узагальнюючи його зміст.

Е. С. Соловей.

Значення в інших словниках

1. кода — ко́да іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кода — -и, ж. 1》 Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. 2》 літ. Додатковий вірш, що перевищує встановлену нормами кількість рядків сонета (більше 14 рядків), рондо (більше 13) тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кода — (іт. coda, від лат. cauda — хвіст) — 1. Додатковий, заключний розділ музичного твору, його закінчення, який не є обов’язковим для композиційної схеми і розташовується за останнім з основних розділів. Починаючи з творів Л.В.Бетховена...  Словник-довідник музичних термінів
4. кода — КО́ДА, и, ж. 1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. Своєю конструкцією увертюра до “Чорноморців” нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (з наук.  Словник української мови у 20 томах
5. кода — И, ж., нарк., див. код.  Словник сучасного українського сленгу
6. кода — (-и) ж.; мол. Невдале завершення чогось; кінець, крах. А свобода слова хоч є, так і з свободою печаті<...> — повний абзац і кода (Книжник, 2001, № 21). БСРЖ, 266.  Словник жарґонної лексики української мови
7. кода — ко́да (італ. coda, букв. – хвіст) 1. Заключна частина музичного твору, яка коротко узагальнює тему. 2. Додатковий віршовий рядок у канонічній строфі, який завершує твір.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. кода — Заключний розділ музичного твору або його частини, напр., к. в сонаті, сонатній формі.  Універсальний словник-енциклопедія
9. кода — КО́ДА, и, ж. 1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. Своєю конструкцією увертюра до «Чорноморців» нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (Укр. клас.  Словник української мови в 11 томах