кода
ко́да
• кода
(італ. coda — додаток, закінчення, від лат. cauda — хвіст)
у віршуванні:
1) Додатковий рядок (або рядки) понад канонічну кількість у твердих строфічних формах, напр., понад 14 у сонеті, понад 8 у тріолеті.
2) Заключна частина складної строфи, напр., два останні рядки онєгінської строфи, октави. К. в цьому розумінні іноді має іншу кількість стоп. Якщо це двовірш, то для нього характерне парне римування, чоловіча рима або й графічна відбивка від осн. частини. За змістом К. здебільшого — підсумок авторських роздумів, афоризм, пуант. Завдяки смисловій значимості й особливій інтонаційній виразності, К. виокремлюється і в астрофічних віршових побудовах, як напр., останній, п'ятий, рядок у вірші Є. Плужника:
Суди мене судом твоїм суворим,
Сучаснику! — Нащадки безсторонні
Простять мені і помилки, й вагання,
І пізній сум, і радість передчасну, -
Їм промовлятиме моя спокійна щирість.
3) У музиці — заключний розділ, що завершує твір, узагальнюючи його зміст.
Е. С. Соловей.
Значення в інших словниках
- кода — ко́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кода — -и, ж. 1》 Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. 2》 літ. Додатковий вірш, що перевищує встановлену нормами кількість рядків сонета (більше 14 рядків), рондо (більше 13) тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кода — (іт. coda, від лат. cauda — хвіст) — 1. Додатковий, заключний розділ музичного твору, його закінчення, який не є обов’язковим для композиційної схеми і розташовується за останнім з основних розділів. Починаючи з творів Л.В.Бетховена... Словник-довідник музичних термінів
- кода — КО́ДА, и, ж. 1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. Своєю конструкцією увертюра до “Чорноморців” нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (з наук. Словник української мови у 20 томах
- кода — И, ж., нарк., див. код. Словник сучасного українського сленгу
- кода — (-и) ж.; мол. Невдале завершення чогось; кінець, крах. А свобода слова хоч є, так і з свободою печаті<...> — повний абзац і кода (Книжник, 2001, № 21). БСРЖ, 266. Словник жарґонної лексики української мови
- кода — ко́да (італ. coda, букв. – хвіст) 1. Заключна частина музичного твору, яка коротко узагальнює тему. 2. Додатковий віршовий рядок у канонічній строфі, який завершує твір. Словник іншомовних слів Мельничука
- кода — Заключний розділ музичного твору або його частини, напр., к. в сонаті, сонатній формі. Універсальний словник-енциклопедія
- кода — КО́ДА, и, ж. 1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. Своєю конструкцією увертюра до «Чорноморців» нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (Укр. клас. Словник української мови в 11 томах