кода

Значення в інших словниках

1. кода — ко́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. кода — -и, ж. 1》 Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. 2》 літ. Додатковий вірш, що перевищує встановлену нормами кількість рядків сонета (більше 14 рядків), рондо (більше 13) тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кода — (іт. coda, від лат. cauda — хвіст) — 1. Додатковий, заключний розділ музичного твору, його закінчення, який не є обов’язковим для композиційної схеми і розташовується за останнім з основних розділів. Починаючи з творів Л.В.Бетховена... Словник-довідник музичних термінів
4. кода — КО́ДА, и, ж. 1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. Своєю конструкцією увертюра до “Чорноморців” нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (з наук. Словник української мови у 20 томах
5. кода — И, ж., нарк., див. код. Словник сучасного українського сленгу
6. кода — • кода (італ. coda — додаток, закінчення, від лат. cauda — хвіст) у віршуванні: 1) Додатковий рядок (або рядки) понад канонічну кількість у твердих строфічних формах, напр., понад 14 у сонеті, понад 8 у тріолеті. 2) Заключна частина складної строфи, напр. Українська літературна енциклопедія
7. кода — ко́да (італ. coda, букв. – хвіст) 1. Заключна частина музичного твору, яка коротко узагальнює тему. 2. Додатковий віршовий рядок у канонічній строфі, який завершує твір. Словник іншомовних слів Мельничука
8. кода — Заключний розділ музичного твору або його частини, напр., к. в сонаті, сонатній формі. Універсальний словник-енциклопедія
9. кода — КО́ДА, и, ж. 1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. Своєю конструкцією увертюра до «Чорноморців» нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (Укр. клас. Словник української мови в 11 томах