кокарда
КОКА́РДА, и, ж.
1. Металевий значок установленого зразка на форменому кашкеті.
Він не знав, що йому робити, і м’яв у руках свій червонооколий картуз з великою кокардою (Мирний, І, 1954, 255);
Недалеко від нього у вирві блиснув кокардою офіцерський кашкет (Тют., Вир, 1964, 501).
2. заст. Вид банта на платті, капелюсі тощо.
Целя в літнім бронзовім пальті і в білім солом’янім капелюсі з широкими крисами і червоно-жовтою кокардою на на головачі спішила на пошту (Фр., II, 1950, 306).
Словник української мови (СУМ-11)