кокільник

КОКІ́ЛЬНИК, а, ч., мет. Робітник, що працює біля кокілю.

Перед початком першої зміни сталеплавильники, кокільники, формувальники, ливарники цеху зібралися на загальні збори (Веч. Київ, 26.IX, 1958, 2).

Значення в інших словниках

1. кокільник — кокі́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кокільник — -а, ч., мет. Робітник, що працює біля кокілю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кокільник — КОКІ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що обслуговує кокільну машину. Деякі найменування виробничників співвідносяться з назвами машин, механізмів, на яких або з якими вони працюють (конверторник, кокільник та ін.) (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах