колгоспний
КОЛГО́СПНИЙ, а, е.
1. Прикм. до колго́сп.
Колгоспне село — село суцільної письменності (Вишня, День.., 1950, 9);
— Колгоспної справи, за яку я бився, тобі валити не дам… (Тют., Вир, 1964, 98);
// Належний колгоспові, колгоспникам.
З конвейєра сходять готові трактори для колгоспних ланів (Сос., І, 1957, 238);
В низині стояли громадські, колгоспні будівлі (Коп., Лейтенанти, 1947, 121);
// Який є членом колгоспу.
Зміцнюючи братерський союз з колгоспним селянством. робітничий клас посилює свою допомогу сільському господарству (Матер. XXI з. КПУ, 1960, 46);
// Признач. для колгоспу.
Школа колгоспних кадрів;
// Признач. для колгоспників.
Колгоспний лекторій; Колгоспний ринок;
// Який відбувається в колгоспі.
Колгоспне весілля;
// Власт. колгоспові, колгоспникам.
Йому не раз доводилося вирішувати важливі питання колгоспного життя (Тют., Вир, 1964, 329).
2. Який грунтується на колективній формі сільського господарства.
Природно-економічні умови колгоспного виробництва карпатської зони істотно відрізняються від умов інших сільськогосподарських зон УРСР (Вісник АН, 6, 1957, 23);
Колгоспний лад.
3. Спрямований на створення колгоспів.
Колгоспний шлях — шлях соціалізму; Колгоспний рух.
Словник української мови (СУМ-11)