колиска

КОЛИ́СКА, и, ж.

1. Невеличке ліжечко для спання і колисання дитини.

Мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько (Вовчок, І, 1955, 3);

Йонька.. зняв із горища вервечану колиску та й примудрував її на гаку посеред світлиці (Тют., Вир, 1964, 524);

*У порівн. — А я сплю собі тут, як у колисці (Фр., IV, 1950, 342);

Човен гойдався, як колиска, легко і плавко (Донч., V, 1957, 23).

◊ З коли́ски — з дитячих років, з ранніх літ.

Прощай, дівчинонька вірненька, 3 колиски подруга моя (Манж., Тв., 1955, 139);

З молоком Своєї матері, з колиски Я мову взяв, що за селом Шуміла житнім колоском (Нех., Чудесний сад, 1962, 9);

Стоя́ти (бу́ти і т. ін.) бі́ля коли́ски чого — сприяти зародженню і розвитку чого-небудь нового.

В. Сосюра стояв біля колиски народження нової української соціалістичної поезії, був одним із зачинателів її (Мал., Думки.., 1959, 27);

Комуністична партія, Володимир Ілліч Ленін стояли біля колиски комсомолу (Наука.., 6,1959, 4);

У (в) коли́сці:

а) (хто) ще зовсім дитина.

— Може, десь і виглядає тебе твоя яворина, а, може, ще тільки росте. Сказано: хлопець на коні, а дівка в колисці (Стельмах, II, 1962, 334);

б) (що) на самому початку, у зародку.

— Щоб її, ту війну, в колисці задушило! (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 48);

Реакційні сили старого світу робили все, щоб у колисці задушити Радянську владу (Програма КПРС, 1961, 10).

2. чого, перен., уроч. Батьківщина; місце виникнення і розвитку чого-небудь.

Київська Русь є спільною колискою російського, українського та білоруського народів (Бажан, Наша Москва, 1951, 10).

3. діал. Гойдалка.

Далі ми співали, на колисці гойдалися, весело так, весело прогуляли (Мирний, І, 1954, 82).

Значення в інших словниках

1. колиска — коли́ска іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колиска — КОЛИСКА – КОЛЯСКА Колиска. Ліжечко для спання та колисання дитини; підвісний поміст у будівельників; гойдалка, а також переносно. Колисав мою колиску Вітер рідного Поділля (Б.Лепкий); Зося нагодувала немовля, поклала в колиску на вервечках (В.  Літературне слововживання
3. колиска — Люлька, люля, гойдалка; (інваліда) візочок; П. батьківщина, джерело, початок.  Словник синонімів Караванського
4. колиска — Вихалка, вихалочка, гойдалка, гойдалочка, загойдалка, заколисалка, колисалка, колисалочка, колисочка, орелі, ореля, орель Фразеологічні синоніми: яворова колиска  Словник синонімів Вусика
5. колиска — [колиска] -ские, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сок  Орфоепічний словник української мови
6. колиска — -и, ж. 1》 Невеличке ліжечко для спання і колисання дитини. З колиски — з дитячих років, з ранніх літ. Стояти (бути і т. ін.) біля колиски чого — сприяти зародженню і розвитку чого-небудь нового. 2》 чого, перен., уроч. Батьківщина; місце виникнення і розвитку чого-небудь. 3》 діал. Гойдалка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. колиска — КОЛИ́СКА, и, ж. 1. Невеличке ліжечко для спання і колисання дитини. Спи, дитино, у колисці До самого рана. Із тобою буде спати Твоя рідна мама (з народної пісні); Усе таке веселе в тій хаті було, прибране, осяюще: і кужіль м'якого льону на жердці...  Словник української мови у 20 томах
8. колиска — І найбільші люди мали малу колиску. Люде усіх станів, мали однаковий початок. Колишу, колишу, а як заснеш, то тебе лишу. Я все тобі не буду догаджати.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. колиска — з коли́ски. З дитячих років, з ранніх літ. Прощай, дівчинонько вірненька, З колиски подруга моя (І. Манжура); — Виходить, чумаче, в ранню дорогу зібрався?.. — Атож..— понуро відповів Чайченко.— Нам з колиски уготована і рання робота, і рання дорога... (М.  Фразеологічний словник української мови
10. колиска — БА́ТЬКІВЩИ́НА (чого — місце походження, зародження чого-небудь), КОЛИ́СКА уроч., поет. Батьківщина чаю — Китай. ГО́ЙДАЛКА (споруда, на якій гойдаються для розваги), ГО́ЙДАНКА, КОЛИ́СКА діал., ОРЕ́ЛЯ (РЕ́ЛЯ) перев. мн., заст.  Словник синонімів української мови
11. колиска — Коли́ска, -ски, -сці; -ли́ски, -ли́сок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)