колисатися
КОЛИСА́ТИСЯ, колишу́ся, коли́шешся і рідко колиса́юся, колиса́єшся; наказ. сп. колиши́ся; недок. Те саме, що колиха́тися.
Веде Остап військо день — степом зеленим та безкраїм; степова трава колисається (Вовчок, І, 1955, 332);
Вогонь горів живо, а по стінах колисалися предивні тіні (Коб., II, 1956, 140);
Усе ширш розлягалась та роздавалась лука перед ними, усе чутніш плескавсь та колисавсь Дніпро (Вовчок, І, 1955, 306);
На колиску бильця З явора тесались. Щоб, немов на крильцях. Доня колисалась (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 99);
*Образно. Приємно колисатися в такій надії, мов у гамаці (Фр., IV, 1950, 347).
Словник української мови (СУМ-11)