колисатися
КОЛИСА́ТИСЯ, колишу́ся, коли́шешся і рідко колиса́юся, колиса́єшся; наказ. сп. колиши́ся; недок.
Те саме, що колиха́тися.
Цариною степовою колишеться ковиль-трава (М. Терещенко);
Вогонь горів живо, а по стінах колисалися предивні тіні (О. Кобилянська);
Поля колишуться в прибої сутінків (Любко Дереш);
Усе ширш розлягалась та роздавалась лука перед ними, усе чутніш плескавсь та колисавсь Дніпро (Марко Вовчок);
На колиску бильця З явора тесались, Щоб, немов на крильцях, Доня колисалась (П. Воронько);
Похитуючись у фаетоні, що рипів і колисався, Комаха міркував: Що робити? (В. Домонтович);
* Образно. Приємно колисатися в такій надії, мов у гамаці (І. Франко);
У душі колисалась велика образа (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)