1. Словник української мови у 20 томах

колисатися

КОЛИСА́ТИСЯ, колишу́ся, коли́шешся і рідко колиса́юся, колиса́єшся; наказ. сп. колиши́ся; недок.

Те саме, що колиха́тися.

Цариною степовою колишеться ковиль-трава (М. Терещенко);

Вогонь горів живо, а по стінах колисалися предивні тіні (О. Кобилянська);

Поля колишуться в прибої сутінків (Любко Дереш);

Усе ширш розлягалась та роздавалась лука перед ними, усе чутніш плескавсь та колисавсь Дніпро (Марко Вовчок);

На колиску бильця З явора тесались, Щоб, немов на крильцях, Доня колисалась (П. Воронько);

Похитуючись у фаетоні, що рипів і колисався, Комаха міркував: Що робити? (В. Домонтович);

* Образно. Приємно колисатися в такій надії, мов у гамаці (І. Франко);

У душі колисалась велика образа (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колисатися — колиса́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. колисатися — колишуся, колишешся і рідко колисаюся, колисаєшся; наказ. сп. колишися; недок. Те саме, що колихатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колисатися — КОЛИХА́ТИСЯ (про що-небудь гнучке, висяче тощо — злегка ворушитися під дією чогось), КОЛИСА́ТИСЯ, ГОЙДА́ТИСЯ, КОЛИВА́ТИСЯ, МЕТЛЯ́ТИСЯ, МАТЛЯ́ТИСЯ (МОТЛЯ́ТИСЯ) розм., МАЙТАЛА́ТИ діал., МАЙТАЛА́ТИСЯ діал., МАЙТАЛА́ЧИТИ діал., МАТНА́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  4. колисатися — КОЛИСА́ТИСЯ, колишу́ся, коли́шешся і рідко колиса́юся, колиса́єшся; наказ. сп. колиши́ся; недок. Те саме, що колиха́тися. Веде Остап військо день — степом зеленим та безкраїм; степова трава колисається (Вовчок, І, 1955, 332); Вогонь горів живо... Словник української мови в 11 томах
  5. колисатися — Колиса́тися, -шу́ся, -шешся гл. Колыхаться. Усе чутніш плескавсь та колисавсь Дніпро. МВ. ІІІ. 98. Словник української мови Грінченка