колиска

КОЛИ́СКА, и, ж.

1. Невеличке ліжечко для спання і колисання дитини.

Спи, дитино, у колисці До самого рана. Із тобою буде спати Твоя рідна мама (з народної пісні);

Усе таке веселе в тій хаті було, прибране, осяюще: і кужіль м'якого льону на жердці, і чорний кожух на кілку, і плетена колиска з дитинкою (Марко Вовчок);

Гарненьке дитинча спить у колисці (О. Гончар);

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії (В. Симоненко);

* Образно. Смаглява ніч в колисці гір Гойдала місяця малого (Д. Павличко);

* У порівн. – А я сплю собі тут, як у колисці (І. Франко);

Чого ж те море так розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж те серце так розридалося, Мов дитина маленька? (Б. Лепкий);

Човен гойдався, як колиска, легко і плавно (О. Донченко).

2. чого, перен., уроч. Місце виникнення і розвитку чого-небудь.

А наша рідна Україна – Під сонцем праведним єдина Колиска мови (П. Куліш);

Колискою віри Христової на нашому Сході був український Київ (І. Огієнко);

– Ах, срібна, срібна Волинь!.. Колиска мого золотого щастя! (Н. Королева).

3. діал. Гойдалка.

Далі ми співали, на колисці гойдалися, весело так, весело прогуляли (Панас Мирний);

* Образно. Весни колиска запашна Мене гойднула в чисті небозводи (М. Вінграновський).

◇ (1) З (від) коли́ски – з дитячих років, з ранніх літ.

Прощай, дівчинонько вірненька, З колиски подруга моя (І. Манжура);

– Виходить, чумаче, в ранню дорогу зібрався?.. – Атож.. – понуро відповів Чайченко. – Нам з колиски уготована і рання робота, і рання дорога... (М. Стельмах);

– Потрібні заповідники в серці. Ще з колиски відкривати в душі джерела любові. Хай естафету підхопить школа. Сказати дитині: пожалій квітку, дерево, звірятко... Птаха пожалій, мурашку, метелика... Не вбий! (О. Бердник);

Він не бачив її юною, піднесеною дівчинкою... Хоч, здається, що знає її все життя, від колиски (Г. Тарасюк);

Сам чорт коли́ску гойда́є див. чорт;

Стоя́ти бі́ля коли́ски див. стоя́ти;

(2) У коли́сці:

а) у віці малої дитини, немовляти.

З рідною мовою мають-бо зв'язок найдорожчі спогади про перше слово, почуте в колисці з материних уст, затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого товариства й тихий шелест листя старої верби, під якою вперше зустрівся юнак із коханою дівчиною... (Б. Антоненко-Давидович);

– Може, десь і виглядає тебе твоя яворина, а, може, ще тільки росте. Сказано: хлопець на коні, а дівка в колисці (М. Стельмах);

– І коли вже ти оженишся? – Моя ще в колисці гойдається, – віджартовувався брат (А. Михайленко);

б) на початковій стадії заснування, організації, підготовки і т. ін. чого-небудь.

Устим .. глянув у синові очі, тихо сказав: – Болить, синку. Скрізь болить. Щоб її, ту війну, в колисці задушило! (В. Кучер).