колисати
КОЛИСА́ТИ, колишу́, коли́шеш і рідко колиса́ю, колиса́єш; наказ. сп. колиши́; недок., кого, що і без прям. дод.
Те саме, що колиха́ти 1.
Вода їх так м'яко й рівно колисала... (Ю. Смолич);
Ми дивились довго, як хмаринка тане, Як хмаринка тане, як синіє синь, Як колише вітер струни павутинь (М. Рильський);
Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами (Н. Рибак);
Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (П. Чубинський);
Я колишу дитиночку, й вона буде спати, А я піду, молоденька, пшениченьку жати (з народної пісні);
* Образно. Якісь солодкі, любі спогади та думи колисали його серце (М. Коцюбинський);
Колисало небо білу хмару (М. Вінграновський).
(1) Колиса́ти (колиха́ти, лю́ляти і т. ін.) до сну – присипляти кого-небудь.
Довгі, тужливі пісні, що вона співала тихим, але звучним голосом, колисали його до сну (І. Франко);
Одностайний ритм смоків та коліс колихав до сну (Б.-І. Антонич);
Ніч обгорнула біленькі хати, Немов маленьких діточок мати, Вітерець весняний тихенько дише, Немов діток тих до сну колише... (М. Олійник).
Значення в інших словниках
- колисати — колиса́ти дієслово недоконаного виду форми 'колисаю', 'колисаєш',... вживаються рідко Орфографічний словник української мови
- колисати — Колихати, гойдати, хитати; (до сну) люляти, заколисувати, присипляти. Словник синонімів Караванського
- колисати — див. колихати; хитати Словник синонімів Вусика
- колисати — колишу, колишеш і рідко колисаю, колисаєш; наказ. сп. колиши; недок. Те саме, що колихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колисати — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал. Словник синонімів української мови
- колисати — Колиса́ти, -лишу́, -ли́шеш, -ли́шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колисати — КОЛИСА́ТИ, колишу́, коли́шеш і рідко колиса́ю, колиса́єш; наказ. сп. колиши́; недок. Те саме, що колиха́ти. Вода їх так м’яко й рівно колисала… (Смолич, II, 1958, 14); Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (Чуб. Словник української мови в 11 томах
- колисати — Колиса́ти, -шу́, -шеш гл. 1) Колыхать. 2) Качать въ люлькѣ. Теща дитя колисала. Гол. І. 43. Колисала мама сина, свого чорнобривця. КС. 1893. VII. 82. Словник української мови Грінченка