1. Словник української мови в 11 томах

колисати

КОЛИСА́ТИ, колишу́, коли́шеш і рідко колиса́ю, колиса́єш; наказ. сп. колиши́; недок. Те саме, що колиха́ти.

Вода їх так м’яко й рівно колисала… (Смолич, II, 1958, 14);

Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (Чуб., V, 1874, 339);

В колисці запхинькала дитинка, і Оленка кинулась колисати мале (М. Ол., Леся, 1960, 53);

*Образно. Якісь солодкі, любі спогади та думи колисали його серце (Коцюб., І, 1955, 70);

Сонце спустило вервечки і колисає мене (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 50).

Колиса́ти до сну — присипляти кого-небудь.

Довгі, тужливі пісні, що вона співала тихим, але звучним голосом, колисали його до сну (Фр., II, 1950, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колисати — колиса́ти дієслово недоконаного виду форми 'колисаю', 'колисаєш',... вживаються рідко Орфографічний словник української мови
  2. колисати — Колихати, гойдати, хитати; (до сну) люляти, заколисувати, присипляти. Словник синонімів Караванського
  3. колисати — див. колихати; хитати Словник синонімів Вусика
  4. колисати — колишу, колишеш і рідко колисаю, колисаєш; наказ. сп. колиши; недок. Те саме, що колихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колисати — КОЛИСА́ТИ, колишу́, коли́шеш і рідко колиса́ю, колиса́єш; наказ. сп. колиши́; недок., кого, що і без прям. дод. Те саме, що колиха́ти 1. Вода їх так м'яко й рівно колисала... (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. колисати — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. колисати — Колиса́ти, -лишу́, -ли́шеш, -ли́шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. колисати — Колиса́ти, -шу́, -шеш гл. 1) Колыхать. 2) Качать въ люлькѣ. Теща дитя колисала. Гол. І. 43. Колисала мама сина, свого чорнобривця. КС. 1893. VII. 82. Словник української мови Грінченка