колонізація

КОЛОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Захоплення якої-небудь країни чи області й насильницьке перетворення її на колонію (у 1 знач.).

Бажаючи не відстати від своїх старших партнерів по майбутній колонізації України, греки до весни прислали на Південь десятки тисяч війська (Гончар, II, 1959, 64).

2. Заселення вільних територій.

Заселення Слобідської України [у XVIII ст.] відбувалось за рахунок службової російської колонізації, викликаної необхідністю будувати укріплення і фортеці для боротьби з кримськими татарами (Іст. УРСР, І, 1953, 288).

Значення в інших словниках

1. колонізація — колоніза́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колонізація — [колон'ізац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. колонізація — -ї, ж. 1》 Захоплення якої-небудь країни чи області й насильницьке перетворення її на колонію (у 1 знач.). 2》 Заселення вільних територій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колонізація — Осадництво, заселя  Словник чужослів Павло Штепа
5. колонізація — КОЛОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Захоплення якої-небудь країни чи області та насильницьке перетворення її на колонію (у 1 знач.). Бажаючи не відстати від своїх старших партнерів по майбутній колонізації України...  Словник української мови у 20 томах
6. колонізація — колоніза́ція (франц. colonisation) 1. Заселення вільної території на окраїнах власної країни. 2. Заснування поселень у залежній країні. 3. Перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного й політичного поневолення її іншою країною.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. колонізація — Колоніза́ція, -ції, -цією; -за́ції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)