колоть

КО́ЛОТЬ, і, ж., діал. Замерзла грудками грязь на дорозі.

З хлібом управились, а одвезти у місто на базар або на ярмарок куди — колоть же така — ні з двору! (Мирний, III, 1954, 7).

Значення в інших словниках

1. колоть — ко́лоть іменник жіночого роду замерзла грудками грязь на дорозі діал.  Орфографічний словник української мови
2. колоть — -і, ж., діал. Замерзла грудками грязь на дорозі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колоть — КО́ЛОТЬ, і, ж., діал. Замерзла грудками грязь на дорозі. З хлібом управились, а одвезти у місто на базар або на ярмарок куди – колоть же така – ні з двору! (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. колоть — ГРУ́ДДЯ (затверділі горбки на поверхні землі), ГРУ́ДА збірн., ГРУ́ДКА перев. у мн.; КО́ЛОТЬ діал. (на дорозі). Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи (Н. Забіла); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (В.  Словник синонімів української мови
5. колоть — Ко́лоть, -лоті, -лоті, -лоттю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. колоть — Ко́лоть, -ті ж. О дорогѣ: замерзшая комками грязь. Харьк.  Словник української мови Грінченка