колоть
ГРУ́ДДЯ (затверділі горбки на поверхні землі), ГРУ́ДА збірн., ГРУ́ДКА перев. у мн.; КО́ЛОТЬ діал. (на дорозі). Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи (Н. Забіла); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (В. Бабляк); Грудки муляли, а холодна земля обсипала босі ноги, неначе сніг (І. Нечуй-Левицький); Перед ними, розбігаючись на всі боки, розляглися поля, рябіючи в очах то зеленими поясами жита,.. то чорною грудкою ріллі (Панас Мирний); З хлібом управились, а одвезти у місто на базар або на ярмарок куди — колоть же така — ні з двору! (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови