колінопреклонений
КОЛІНОПРЕКЛО́НЕНИЙ, а, е, уроч., заст. Який стоїть на колінах (у 1 знач.).
Невідривне дивиться [Дьяконов] все туди ж, у бік понуро пониклих, коліно-преклонених.. генералів та високих гостей — представників «її величності Антанти» (Гончар, II, 1959, 361).
2. перен. Який підкорився, визнав над собою чию-небудь владу.
Словник української мови (СУМ-11)