командарм

КОМАНДА́РМ, а, ч. Скорочення: командувач армії.

Дивізія чекала на командарма (Панч, II, 1956, 334).

Значення в інших словниках

1. командарм — команда́рм іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. командарм — -а, ч. 1》 Командуючий армією. 2》 Звання вищого командного складу у Сухопутних військах у Червоній Армії у 1935-40 р.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. командарм — КОМАНДА́РМ, а, ч. Скорочення: командувач армії. Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь. Він був одягнутий у сіру армійську шинель, на якій вилискували ознаки командарма (Ю. Яновський); Дивізія чекала на командарма (П.  Словник української мови у 20 томах