коморити
КОМО́РИТИ, рю, риш і КОМОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Жити в найманій квартирі.
Він коморить у мене (Сл. Гр.);
Добра жінка.. мене до себе прийняла,— ту [тут] коморую я й донині (Фр., XIII, 1954, 112).
Словник української мови (СУМ-11)