комплектувальний

КОМПЛЕКТУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до комплектування;

// Який займається комплектуванням.

У комплектувальному відділі механік.. перевіряє розміри деталей (Рад. Укр., 7.I 1955, 2).

Значення в інших словниках

1. комплектувальний — комплектува́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. комплектувальний — -а, -е. Стос. до комплектування. || Який провадить комплектування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комплектувальний — КОМПЛЕКТУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до комплектування. Застосування неякісних комплектувальних деталей та матеріалів здебільшого є ссновною причиною технічних збоїв у роботі сільськогосподарської техніки (із журн.  Словник української мови у 20 томах