1. Словник української мови в 11 томах

комплектувальний

КОМПЛЕКТУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до комплектування;

// Який займається комплектуванням.

У комплектувальному відділі механік.. перевіряє розміри деталей (Рад. Укр., 7.I 1955, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комплектувальний — комплектува́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. комплектувальний — -а, -е. Стос. до комплектування. || Який провадить комплектування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комплектувальний — КОМПЛЕКТУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до комплектування. Застосування неякісних комплектувальних деталей та матеріалів здебільшого є ссновною причиною технічних збоїв у роботі сільськогосподарської техніки (із журн. Словник української мови у 20 томах