комутатор
КОМУТА́ТОР, а, ч., спец.
1. Прилад для замикання й розмикання електричного кола або для зміни напряму електричного струму.
2. Пристрій для ручного з’єднування телефонних ліній.
Для диспетчерського зв’язку використовується телефонний комутатор (Сигналізація.., 1955, 8);
На столі три військових телефони, польовий комутатор (Корн., І, 1955, 192).
Словник української мови (СУМ-11)