контри
КО́НТРИ, ів, мн., розм., рідко. Напружені стосунки, великі суперечки.
◊ Бу́ти в ко́нтрах; Ма́ти ко́нтри з ким — мати з ким-небудь неприязні взаємини.
В консисторії був тоді.. Лев Кордасевич, який ще з давніших літ мав якісь контри з о. Квінтіліаном (Фр., VIII, 1952, 72).
Словник української мови (СУМ-11)