конфузний

КОНФУ́ЗНИЙ, а, е. Який спричиняє конфуз, призводить до конфузу.

Маковей не втримався, щоб не розповісти товаришам про свою конфузну пригоду (Олесь Гончар, I, 1954, 51).

Значення в інших словниках

1. конфузний — конфу́зний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. конфузний — -а, -е. Який спричиняє конфуз, призводить до конфузу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конфузний — КОНФУ́ЗНИЙ, а, е. Який спричиняє конфуз, призводить до конфузу. Маковей не втримався, щоб не розповісти товаришам про свою конфузну пригоду (О. Гончар); Так, ти – не росіянин. Ти – українець. І хіба лише ти один у такому конфузному, смішному, щоб не сказати драматичному, становищі? (О. Шугай).  Словник української мови у 20 томах
4. конфузний — НЕЗРУ́ЧНИЙ (морально неприємний, обтяжливий для кого-небудь), НІ́Я́КОВИЙ, КОНФУ́ЗНИЙ розм. (який призводить до незручного становища). — Вам, певно, сподобається наше Закарпаття, — згодом сказав їй Небесник, щоб порушити незручну тишу (М.  Словник синонімів української мови