конфузний
КОНФУ́ЗНИЙ, а, е.
Який спричиняє конфуз, призводить до конфузу.
Маковей не втримався, щоб не розповісти товаришам про свою конфузну пригоду (О. Гончар);
Так, ти – не росіянин. Ти – українець. І хіба лише ти один у такому конфузному, смішному, щоб не сказати драматичному, становищі? (О. Шугай).
Словник української мови (СУМ-20)