конфузливість
КОНФУ́ЗЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. конфу́зливий.
Поет, усміхаючись, спрямував погляд кудись мимо тебе, і нема зла на його обличчі, нема тої конфузливості та безпорадності, про які ти сьогодні так не до речі розбалакував... (О. Гончар);
Особливу роль Іван Сікорський відводив розвитку в юнацькому віці почуття сором'язливості та його похідних, зокрема конфузливості (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)