конфузливий
КОНФУ́ЗЛИВИЙ, а, е.
Який часто ніяковіє, бентежиться (у 2 знач.); соромливий, сором'язливий.
Довгаль соромливо закутався по шию в покривало, повернувся й з несмілою конфузливою цікавістю глянув на неї (В. Винниченко);
– Несміливий, кажете, конфузливий? А я знав його по фронту, по нічному бою на островах. І нічого конфузливого ми за ним тоді не помітили... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)